Прикраси до вишиванок – традиційні українські аксесуари

Тепер вишиванка знову стала модним трендом. Та поряд із вишиванкою велику роль у створенні модного та, головне, правильного національного вбрання відіграють аксесуари. Старовинні традиційні прикраси до вишиванок або ж авторські сучасні підкреслюють природну красу українських дівчат і жінок, створюючи впізнавані етнічні образи.

Намисто

прикраси до вишиванок

Ще одним незмінно улюбленим аксесуаром українських жінок є намисто. Адже за допомогою правильно підібраної шийної прикраси навіть стриманому буденному образу можна надати особливої чарівності.

Найбільш розповсюдженою прикрасою на усій території України було коралове намисто. Це була особлива статусна річ, за кількістю низок (разків), що їх мала жінка, можна було визначити її майновий статус. До того ж червоний колір  коралу вважали оберегом від поганого ока. Такі прикраси до вишиванок могли відрізнятися за формою намистин (циліндричні, округлі, овальні) або ж за відтінками кольору (від морквяного до бордового).

Дукач

Коралове намисто часто поєднували і з іншими прикрасами до вишиванок, притаманними тому чи іншому регіону. Так пізнаваною і досить своєрідною прикрасою є дукач. Він має вигляд монети, прикріпленої до металевого «банта», який часто прикрашали кольоровим камінням.

Дукач слугував певним композиційним центром усіх жіночих нагрудних прикрас і закріплювався всередині на найвиднішій частині намиста. Основою для виготовлення прикраси були монети тієї чи іншої держави, або спеціально виготовлені медальйони із портретними зображеннями або біблійними сюжетами.

Часто монети носили і без особливих оздоб. Їх називали дукачами і одягали разом з іншими намистами або ж як самостійну прикрасу.

Пацьорки

pacorki-2

На Правобережній Україні досить популярним було венеціанське намисто, або ж «писані пацьорки». Кожна дівчина мріяла про «писані пацьорки». Саме так називалось скляне намисто, яке було надзвичайно дорогим, адже розписані вручну намистини привозили із далекої Венеції. Муранське скло і донині не втратило своєї слави та цінності, а майстри надійно зберігають таємницю його виготовлення. Торгові намистини (які отримали в Україні назву «писані пацьорки» — це зв’язки скляних бусин, які вироблялись у Європі, спочатку у Венеції (починаючи з 17 століття) а пізніше в Богемії, Моравії (Чехія) та в Голандії. В епоху колонізації вони слугували валютою: європейці обмінювали їх на різні товари в різних частинах світу.

Так, у Північній Америці, в Росії намиста обмінювались на хутро, в Україні – на карпатські ліси, в Африці – на слонову кість, золото, рабів.

За ці намистини фактично купили всю Африку. На африканському континенті бусини завжди слугували валютою і так і називались «африканські гроші». Але мешканці Африки не вміли робити скляних намистин з малюнком і саме тому вони були незвичайні і цінні.

venecijka-2

Найближчим сучасним аналогом якого можна вважати намистини, виконані у техніці «лемп ворк». Його виготовляли з різноколірного скла та наносили різноманітні візерунки.

Перли

perli-1

Так само дорого коштувало і намисто із перлів, адже мушлі привозили із заморських країв. Скляні та прикраси з перлів були привілеєм лише найзаможніших панянок.

Згарда

zgarda

Досить містичною і рідкісною в наш час є гуцульська прикраса згарда. Вона являє собою декілька (іноді не один десяток) литих хрестиків, в проміжках між якими компонуються латунні або мідні «переміжки», нанизані на дротик або ремінець. Історія їх носіння сягає ще прадавніх дохристиянських часів.

Решітка, плетінка, силянка

На територіях Вінницької, Житомирської, Івано-Франківської, Львівської та Закарпатської областей популярними були прикраси з бісеру. Решітка, плетінка або силянка (від слова «силяти», тобто нанизувати) – це горизонтальна жіноча прикраса з геометричним або квітковим орнаментом. У залежності від регіону вони були широкі або тонкі, мали різне кольорове вирішення, але завжди були досить яскравими та оригінальними. Силянки також використовувались як обереги, значення та сила яких вирізнялась у залежності від орнаменту.

Криза

Унікальною бісерною прикрасою є лемківська криза – широкий округлий бісерний комірець, в основі якого переважав червоний колір і геометричні орнаменти. Криза прикрашала одночасно шию, груди та плечі жінки.

Вінок

Одним із найпопулярніших аксесуарів є вінок. Носити його починали ще змалечку і, відповідно до віку дівчини, у нього вплітали інші квіти та трави. Вінок дівчата вдягали до заміжжя як прикрасу або ж у зв’язку із календарними святами та обрядами. Але найкращий вінок створювався на весілля. Він охороняв наречену і символізував чистоту та цнотливість. У кожному регіоні існують свої неповторні традиції плетіння вінків. Матеріалами для створення цього святкового аксесуару були: живі або завощені квіти, виготовлені з ниток помпони, бісер, намистини та, навіть, пір’я павича або півня. Окрасою вінка були також стрічки, їм надавалась важлива роль своєрідного захисту волосся від стороннього ока. Свій весільний вінок жінка зберігала протягом усього життя, вважаючи його сильним оберегом для усієї родини. Якщо деякі прикраси до вишиванок жінка мала право доношувати згодом, то вінків і стрічок це не стосувавось, адже вінок – це виключно дівочий елемент вбрання.

Правильно підібрані прикраси до вишиванок пасуватиме кожній дівчині та зробить вбрання надзвичайно колоритним.

Майстер-класи виробів можна знайти у журналах «Diana» та «Бісер».

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *