Брокарівська вишивка — французькі мотиви стилю на Україні

 Як же заполонив Україну косий хрестик? Сьогодні «хрестик» (брокарівська вишивка) — одна з найулюбленіших і найбільш звичних технік. Косим хрестом вишивають сорочки, рушники, картини, багато інших елементів одягу та інтер’єру.

Але так було не завжди. Не дивлячись на те, що історія вишивки в Україні нараховує багато віків, хрестик набув широкого розповсюдження на наших теренах тільки з середини ХІХ ст.  До того часу косий хрест ніколи не використовувався як самостійна техніка, а лише як з’єднувальний елемент, наприклад, при переході від одного ряду вишиття до іншого. То як же відбулась така раптова зміна традиції?

брокарівська вишивка

Спершу техніка вишивки хрестом набула широкого розповсюдження в містах та при панських маєтках. Адже саме туди в першу чергу потрапляли європейські модні журнали й буклети, а також малоформатні книжечки та альбоми, що видавались у Києві, Москві, Петербурзі та Одесі. Такі видання пропонували орнаменти, створені професійними художниками, і лише віддалено нагадували народні мотиви. В основному це були натуралістичні зображення квітів, тварин і людей. Такі орнаменти найчастіше використовувались для оздоблення інтер’єру, ними прикрашали м’які меблі, скатертини, використовували як настінні панно.

В селах нова техніка вишивка набула широкого розповсюдження з появою мила французької фірми «Брокаръ и Ко». Підприємець французького походження Генріх Брокар та його дружина Шарлотта, говорячи сучасною мовою, вигадали чудову рекламу для своєї продукції. Окрім того, що шматочок духмяного мила коштував лише 1 копійку, в додаток до нього йшов буклет із назвою фірми та продукції, а також з хрестиковими орнаментами всередині. Тож завдяки низькій ціні та красивій обгортці, продукція «Брокаръ и Ко» дуже швидко розповсюдилась на всій території Центральної та Південної України. Звідси і назва вишивки хрестиком – стиль брокар.

брокарівська вишивка

Вишивальниці опановували нову техніку, адже брокарівська вишивка дозволяла досить швидко заповнювати великі площі полотна і не потребувала такого високого рівня вишивальної майстерності, як виколювання, вирізування або мережка. До того ж, завдяки яскравим кольорам і виразному поєднанню червоного та чорного, вишивка хрестиком швидко витіснила усі традиційні техніки та регіональні відмінності. Якщо раніше за особливостями орнаменту, його розташуванню на сорочці та поєднанню кольорів у вишивці можна було визначити не тільки район, з якого походила людина, а іноді й село та, навіть, соціальний статус, то тепер вишиті сорочки Київщини, Чернігівщини, Полтавщини та Одещини практично не мали суттєвих відмінностей.

Як і в наші дні, нові модні тенденції найбільше впливали на молодь, у той час, коли старше покоління продовжувало вишивати традиційні геометричні орнаменти, використовуючи лічильну та косу гладь, набирування та вирізування, юні дівчата прикрашали свої вишиванки червоними квітами та ягодами, бажаючи підкреслити свою індивідуальність та обізнаність у новій техніці, яку диктувала тогочасна мода.

брокарівська вишивка

Однією з причин популярності вишивки хрестиком міг бути і розвиток фотомистецтва. Навіть у маленьких містечках почали з’являтися фотоательє, де кожен бажаючий, за відносно невелику платню, міг закарбувати свій портрет в історії. Тож традиційна вишивка білим по білому, що так тендітно та вишукано виглядає у житті, просто «губилась» на чорно-білих фото, в той час, коли крупний орнамент, виконаний у червоно-чорних тонах, завжди виглядав виразно.

Але навіть іноземні впливи творча фантазія нашого народу інтерпретувала на власний смак. Досить скоро з’явились унікальні композиції для вишивок на рукавах жіночих та комірах чоловічих сорочок. Вишивальниці створювали нові візерунки, спираючись на історичну традицію вишивки того чи іншого регіону.

брокарівська вишивка

Так, на Київщині брокарівські узори були найбільш яскравими, з переважанням червоного кольору. Вишитими квітами заповнювали практично увесь рукав, з тих часів і пішов вираз «рукави, як у кров вмочені». На Черкащині ж, навпаки, квіточки вишивали невеличкі на відстані одна від одної. Свої особливості були в одеських сорочок: поряд із червоним і чорним тут часто використовували зелений та синій кольори. А по рукаву вишивали дрібні восьмикутні зірочки.

На рушниках почали з’являтися побутові сцени з життя українців. Одним з найбільш розповсюджених був сюжет романтичної зустрічі козака з дівчиною, або ж проводи коханого у військо. Також з появою брокарівського стилю у вишивці, рушники почали прикрашати різноманітними написами. Деколи вони вказували прізвище та ім’я майстрині або ж рік створення виробу. Часто це також були рядки з улюбленої пісні або народного прислів’я.

брокарівська вишивка

Тож вишивку в стилі брокар не можна викреслити із загального контексту розвитку й трансформації української національної культури, адже зовнішні впливи у цьому випадку було асимільовано та переосмислено з урахуванням місцевих традицій вишиття.

Навіть відомі дизайнери, бажаючи надати своїм виробам національного колориту, прикрашають їх хрестиковими рослинними орнаментами в червоно-чорних тонах — брокарівська вишивка міцно прижилась.

Брокарівська вишивка — найпоширеніша техніка вишивки.

Шанувальниці брокарівської вишивки можуть надихнутись візерунками даної техніки у матеріалах, які підготувала Наталя Чабанюк у журналі «Українська вишивка».

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Яндекс.Метрика