Синдром відмінника – як не довести дитину до перфекціонізму

Як же впливає синдром відмінника на майбутнє життя?

Перфекціонізм — переконаність в тому, що вдосконалення, як власне, так і інших людей, є тією метою, до якої повинна прагнути людина. Це надмірне прагнення до досконалості, схильність пред’являти самому собі і оточуючим людям дуже високі вимоги. Перфекціонізм ще називають «синдромом відмінника» — через бажання все в житті робити на «відмінно». У шкільному та студентському віці така поведінка більш типова для дівчат через їхню більшу схильність дотримуватись соціальних норм, проте може розвиватися і у хлопчиків.

Дитина-відмінник — мрія багатьох батьків. Вона слухняна і добре вчиться, її ставлять в приклад і нею пишаються. Але як не перестаратися і що чекає в такому випадку?

синдром відмінника

І чи щаслива дитина – «відмінник»? Вона уся повністю в навчанні, їй ніколи зайнятися іграми, спортом; немає часу навіть на просту прогулянку у дворі. У неї немає часу навіть для спілкування з іншими дітьми, але якщо вона і знайде кілька хвилин, то спілкуватися з однолітками їй не буде про що. Вона не знає справжнього дитинства, збитошності, безтурботності. Відсутність можливості відпочивати і розважатися (прагнення ідеально виконувати навіть незначні справи забирає величезну кількість часу) і гарантує нервові розлади, до яких призводить постійна напруга (тому що відмінні результати треба постійно підтверджувати).

screenshot_162

Нещасна дитина перетворюється в нещасного дорослого. Але чому? А все тому, що прагне до недосяжного ідеалу, немов біжить за болотними вогниками, які все далі заманюють її в трясовину.

screenshot_161

Ігроманія

Прагнення до досконалості — це ж добре. Людина намагається, працює над собою, досягає певних успіхів. Якщо старанно працювати, результат обов’язково буде. Звичайно, можна і потрібно працювати над собою, якщо не розвиватися, то почнеш деградувати. Але у всьому потрібно знати міру.

синдром відмінника

Прагнучи довести будь-яку справу до ідеалу, «шліфуючи» кожну дрібницю, перфекціоністи постійно відчувають сумніви в якості виконаної роботи, вкрай чутливі до критики і практично не мають можливості відчувати задоволення від результатів своєї діяльності через переконання, що вона виконана недостатньо добре.

Той, хто страждає від синдрому відмінника, постійно відчуває, що чогось не вистачає у житті. Для таких людей важко навіть здійснити покупку якогось товару, бо то розмір не зовсім такий, то колір не відповідає уявленню.

Тобто така людина ставить перед собою нездійсненні завдання. Усе її життя — це одне велике очікування чогось ідеального, прагнення досягти ідеального. І ця гонка за ідеалом перетворюється на справжнє самокатування. І, як наслідок, — підвищена тривожність, хронічна втома і депресія. Вся це заважає стати людині щасливою і переважно призводить донервового зриву або фізичного виснаження (перфекціоністи, як правило, дуже худі, хлопчики зовсім безсилі).

І в особистому житті у перфекціоністів немає нічого хорошого. Знайти супутника життя також є проблемою, так як він також повинен бути ідеальним. Надмірне прагнення до досконалості часто обертається самотністю (неможливо знайти друзів, які відповідають надвисоким вимогам).

З психологічної точки зору перфекціонізм — особистісна риса зі складною структурою. Її основні ознаки:

— підвищений рівень вимог і висока вимогливість до себе;

— високі стандарти діяльності та орієнтація на «найуспішніших»;

— сприйняття інших людей надто вимогливе і критичне;

— постійне порівняння себе з оточуючими;

— оцінка і планування діяльності за принципом «все або нічого»;

— фіксація уваги на власних невдачах і помилках.

Перфекціоністи болісно реагують на будь-яку критику, важко пристосовуються до нових умов; з оточуючими людьми вони нерідко вважають за краще не співпрацювати, а змагатися.

Рано чи пізно усі перфекціоністи починають відчувати втому, тривогу і безнадію.

1

Синдром відмінника.

Як же цього уникнути? Як не допустити, щоб дитина перетнула межу від простого відмінника до перфекціоніста?

Психологи радять перфекціоністам дотримуватися наступних рекомендацій:

— Навчитися розрізняти цілі за ступенем їх важливості, розставляти пріоритети і розподіляти свої зусилля потроху.

— Навчитися розслаблятися. Для збереження фізичного та емоційного здоров’я дуже важливо чергувати напруження і відпочинок (навчання і відпочинок).

— Перестати порівнювати себе з іншими людьми. Усвідомлювати і цінувати власну унікальність і унікальність інших людей. Радіти і своїм, і чужим успіхам, не лаючи себе за невдачі, а сприймаючи їх як невід’ємну, нормальну частину життя.

— Хвалити себе. Навчитися бачити в собі не тільки недоліки, але й достоїнства, не пов’язані з досягненнями і успішністю. Стати більш поблажливими до недоліків і частіше нагадувати собі про свої достоїнства.

— Навчитися отримувати задоволення від життя. Знайти собі хобі, заняття для душі — заради отримання задоволення, а не заради досягнення результатів.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *