Традиції святкування Різдва: обряди та обереги. Чари святочних ночей.

Запах хвої і мандаринів, атмосфера затишку, тепла і любові. Від Різдва до Різдва свято живе в милих серцю дрібничках. І саме час готуватися до свого різдвяного дива. Традиції святкування Різдва — долучаймося!

Традиції святкування Різдва: до Різдва готувалися заздалегідь – ще від дня Спиридона (25 грудня). Мили і прибирали в оселі, закладали за образи нові або випрані рушники, застеляли чисті ряднини, упорядковували в господі.

Традиції святкування Різдва: день перед Різдвом

Напередодні Різдва вставали дуже рано – щоб протягом року ніколи нічого не проспати, і до вечора не дозволяли собі прилягти – щоб не хворіти. А щоб бути здоровими і багатими, вранці вмивалися водою, в яку напередодні клали срібну монетку. Вранці господиня розкладала в печі вогонь дровами, які відкладали по одному поліну щоденно, починаючи від дня Спиридона.

Не слід було в цей день щось позичати, бо «весь рік жебратиме». Також повернути своє, «щоб на рік не бракувало». Готували святкові страви обов’язково у нових макітрах і глечиках (до Різдва купували нову каструльку щоб багатим був рік).

Традиції святкування Різдва: Святвечір

За традицією на Святвечір на столі має бути дванадцять страв, на честь дванадцяти апостолів. Всі страви повинні бути пісними: без м’яса, молока, яєць і тільки на олії.

Різноманітність і багатство наїдків у цей день сприяє добробуту родини наступного року. Кутя – це зерно, а значить, символ вічного відродження, риба – стародавній символ Христа, узвар символізує живу воду, яка очищає душу і тіло, вареники – символ достатку. Також символом достатку вважаються страви із квасолі і гороху.

У той час як господиня поралась в хаті, господар обходив господарство. Вважали, що в цей день у жодному разі не можна кричати чи бити худобу. Вірили, що на Святвечір худоба розмовляє з Богом, тому до неї не заходили після заходу сонця.

Ввечері до хати урочисто заносили «дідуха» – необмолочений пшеничний чи житній сніп, що спеціально зберігали від часу обжинків. Його ставили на найпочесніше у хаті місце – під образами. Це не лише символ достатку, це уособлення пам’яті про предків.

Переступаючи поріг дому, господар звертався до присутніх: «Віншую Вас з цим Святим вечором, щоб ви у щасті та здоров’ї провели ці свята і наступних діждали від нині за рік, доки нам Пан Біг визначив вік».

Слідом за «дідухом» вносили до хати в’язку соломи. Господар розкидав її по хаті, а діти «мекали», «бекали», «квоктали», пританцьовуючи по ній, щоб добре велася худоба у прийдешньому році.

Традиції святкування Різдва: сервірування столу

Господиня готувала стіл до вечері: під святковий обрус стелила сіно, клала по кутках часник (щоб дружньою та здоровою була родина). Лиш тоді ставила на стіл святковий хліб. На Поділлі і у Карпатах було прийнято ховати під стіл сокиру чи інше господарське знаряддя із заліза, щоб кожен міг потримати на ньому ноги, щоб бути здоровим і сильним.

На столі на Святвечір неодмінно горіла воскова свічка. Її вставляли в хліб, на Лемківщині та Галичині – в посуд з ярим зерном, яке згодом підмішували до посівного. Гасити свічку на Святвечір не годилося, вона вважалась символом життя, тому мала догоріти до кінця.

На Святвечір сідали до родинної трапези з появою першої зірки, яка сповіщала людям про велике чудо – народження Божого дитяти.

Святкові страви починали куштувати з куті. Першу ложку підкидали догори, якщо багато зерен прилипне до стелі, роїтимуться бджоли. Їдять ложками, щоб у домі був мир та злагода.

Під час святої вечері зберігали урочистий спокій: не галасували, розмовляли поважно і не голосно, не човгали під столом ногами. Не бажано вставати із-за столу під час трапези.

На святу вечерю всі члени родини повинні бути вдома. «Боже сохрани десь заночувати в цю ніч, бо цілий рік будеш блукати по світу». Адже Свята вечеря – це спільна вечеря всього роду, символ домашнього вогнища.

Традиції святкування Різдва: по вечері

Після вечері господиня мала зібрати всі ложки, зв’язати їх докупи, щоб рід тримався разом на наступний рік. На столі залишали кутю та чисті ложки – для душ померлих предків.

По вечері діти відносили обрядову їжу своїм хрещеним батькам. А ті, своєю чергою, передавали страви зі свого столу як символ споріднення сімей, взаємної приязні і щедрості. Дітей, які приносили вечерю, обдаровували гостинцями. Цікава традиція існувала в селах на Полтавщині. Тут на Святвечір було заведено дарувати дітям спеціальне печиво: у формі коника – хлопчикам і у формі «панянки» – дівчаткам. У самій Полтаві та її околицях існував цілий промисел подібних різдвяних пряників.

Після вечері настає час колядок. Завдяки цьому Різдво і набуває тієї неповторної казковості.

Діти і дорослі колядували окремо. Якщо діти починали обходити хати з колядою вже від Святвечора, то старші колядники – тільки з наступного дня. Колядувати ходили лише чоловіки, що пояснюється дохристиянським походженням традиції: свято зимового сонцестояння мало виразно чоловічий характер.

patsan-yu-nich-na-rizdvo

Традиції святкування Різдва: ніч перед Різдвом

В ніч перед Різдвом спати не можна. Хто спить в ніч перед Різдвом, проспить царство небесне.

У Різдвяне надвечір’я передбачали погоду і майбутній врожай. Ясне небо із зірками віщувало багаті жнива. На Поділлі говорили, що бурульки під стріхою – ознака врожаю кукурудзи, а іній на деревах свідчить про врожай фруктів. Заметіль у переддень Різдва принесе ранню весну.

Різдво

Різдво – найбільше і найглибше таїнство Христової віри. Вдосвіта на Різдво всі збиралися на утреню до церкви. Дзвони лунали селом – люди з’їжджалися з далеких кутків, з хуторів. У церкві в той ранок співав чоловічий хор.

Три дні відзначають люди Різдво Христове – колядками, вертепами, добрими жартами, гостинами.

Кожен регіон має і свої кулінарні особливості. На Буковині у кутю додають халву, на Галичині кутю варять густу, як каша, і щедро заправляють горіхами та маком. На Донбасі кутю зазвичай варять із рису і печуть багато пирогів із різними начинками. На Івано-Франківщині до пісного борщу з грибами готують «краплики» – вареники з дрібно порізаним оселедцем, заправлені смаженою на олії цибулею. На Закарпатті готують «галамбець» – ковбаски з кукурудзяної каші із засмаженою на олії цибулею.

А Ви як святкуєте Різдво? Розкажіть про традиції у вашій родині!

Більше схем перегляньте на нашому сайті www.dianaplus.com

А також можете придбати кадендар «Обереги» або настільний українського художника О. Шупляка на нашому сайті www.dianaplus.com  — неоціненний подарунок поціновувачам українських традицій! 

 

Традиції святкування Різдва
Схему вишивки цієї картини можна замовити на нашому сайті www.dianaplus.com.

 

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Яндекс.Метрика